Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. пароксетин – це потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокси (5-ht, серотонін). його антидепресивну дію і ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів обумовлені специфічним гальмуванням захоплення 5-гідрокси нейронами мозку. за своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.
Препарат має низьку спорідненість до мускаринових холінергічних рецепторів. Пароксетин, на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість до α 1 -, α 2 – і β-адренорецепторів, дофамінових (D 2), 5-HT 1-подібними, 5-HT 2 – і гістамінового (H 1) рецепторам.
Пароксетин не впливає на діяльність серцево-судинної системи; не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.
Пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, в значно меншій мірі впливає на гіпотензивну дію гуанетидину.
Фармакокінетика. Пароксетин після перорального прийому швидко всмоктується і піддається перетворенню в печінці. Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон’юговані продукти окислення і метилування, які швидко виводяться з організму. Близько 64% введеної дози пароксетину виводиться з сечею, при цьому кількість екскретуватися пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2%. Близько 36% прийнятої дози пароксетину виводиться разом з калом у вигляді метаболітів. Метаболіти пароксетину виводяться в 2 етапи – спочатку шляхом метаболізму першого проходження через печінку, а потім – шляхом системного виведення пароксетину. T ½ в середньому становить близько 1 добу.
Постійна концентрація в крові досягається через 7-14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється. Між концентрацією пароксетину в плазмі крові та клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не виявлено кореляції.
Завдяки розпаду препарату в печінці кількість пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яке усмокталося в шлунково-кишковому тракті. При підвищенні разової дози або при багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і відзначається зниження кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові та зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Однак така нелінійність в основному незначна і відзначається тільки у пацієнтів, у яких при застосуванні низьких доз досягається невисока концентрація в плазмі крові.
Пароксетин широко розподіляється в тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказує на те, що в плазмі крові залишається лише 1% прийнятої дози.
При застосуванні в терапевтичних концентраціях близько 95% пароксетину зв’язується з білками плазми крові.
У пацієнтів похилого віку та хворих з нирковою або печінковою недостатністю виявляють підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових дорослих.
Відпускається за рецептом.
